Нормативні документи
У Конвенція ООН «Про права дитини»; Всесвітній декларації «Про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей», Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі „Освіта” Україна ХХІ ст., Законі України „Про дошкільну освіту”, Базовому компоненті дошкільної освіти – Державному стандарту дошкільної освіти підкреслюється значимість родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного, дитиноцентричного виховного середовища.
Відповідно до Положення про дитячий дошкільний заклад учасниками навчально-виховного процесу є не лише педагогічні працівники та діти, а також і батьки. Адже сім’я – найперший і найважливіший соціальний інститут виховання. Саме з сім’ї дитина виносить перші враження про навколишній світ, в сім’ї формуються перші оцінні уявлення, закладаються моральні устої,прищеплюються культурні і гігієнічні звички. Їй належить пріоритет установленні особистості дитини, вона має максимальні можливості для набуття малюком знань, умінь та навичок, необхідних у подальшому житті.
Однак політичні зміни, економічна, соціальна і духовна криза українського суспільства негативно вплинули на пересічну сім`ю, зруйнували багато моральних і духовних цінностей, батьки висунули на перший план матеріальне забезпечення дитини (а це в наших умовах забирає надзвичайно багато сил і часу) У результаті сучасна сім`я втратила головні орієнтири для побудови власного життя. У зв’язку з цим загострилися питання соціальної і психолого-педагогічної допомоги у вихованні дітей.
Нормативно-правова база кабінету керівника ЗДО
Закони України:
Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.
Виходячи з проблематики, можна виявити цілу низку суперечностей у формуванні здорового способу життя дошкільників, серед яких – неусвідомлення батьками основних компонентів здорового способу життя, їхня недостатня педагогічна освіченість щодо змісту та шляхів формування здорового способу життя маленьких дітей, малоефективна система взаємовідносин, спільних зусиль дошкільного навчального закладу і сім’ї та педагогічного керівництва сімейним вихованням.
Однією з причин такого стану на сьогодні є, по-перше, недостатня увага дошкільної педагогіки відносинам між сім’єю і дошкільним навчальним закладом та їхнім спільним діям щодо формування здорового способу життя дошкільника; по-друге, недостатньо вивчається сім’я як фактор формування особистості, психолого-педагогічні умови родинного виховання, виховний потенціал сім’ї. На практиці це виявляється в епізодичній участі сім’ї у вирішенні виховних проблем дошкільного закладу. Батьки все більше покладаються на виховну функцію дошкільного закладу і при невдачах у вихованні дітей насамперед висувають претензії педагогам, забуваючи про моральний аспект батьківського обов’язку у вихованні дитини і вимоги Закону України “Про дошкільну ос¬віту”, у статті 8 якого сказано, що батьки несуть відповідальність за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їхнього життя і здоров’я [2]. Тому мета формування здорового способу життя дитини має бути єдина і для сім’ї, і для дошкільного закладу як виразника інтересів суспільства у галузі виховання підростаючих поколінь. Потрібно орієнтуватися на виховну співпрацю у цьому процесі батьків і педагогів.
